39 років тому, 17 травня,в Іванівському районі трапилася трагедія в результаті якої обірвалося життя молодого подружжя.
З тих пір пройшло багато часу, виросли декілька поколінь іванівців і вже мало хто пам'ятає про ті події, але всі вшановують пам'ять молодят кладучи квіти до підніжжя пам'ятника незбувшогося щастя.
Ця історія почалася в далекі 70-ті роки у місті Бериславі де у педагогічному училищі навчалися 23 річний Куриленко Сергій та 21 річна Романенко Тамара.
Сергій був родом із села Кошари Бериславського району, а Тамара з Іванівки. Під час навчання у педучилищі вони познайомилися і закохалися один в одну.
Після педучилища Сергій пішов до армії, Тамара ж почала працювати вчителем молодших класів в Іванівській 8-річній школі.
Молоді люди мали дуже великі та амбітні плани на це життя. Тамара вступила до Сімферопольського педагогічного інституту на Історичний факультет, а Сергій після армії влаштувався працювати до міліції, і майже одночасно почав навчання у одеському ВУЗі на юриста.
Невдовзі після армії молоді люди вирішили одружитися. Весілля, як то мовиться, гуляли на два двори. Одне в Іванівці, інше в Кошарах.
Сергію, як молодому спеціалісту, держава надавала квартиру у місті Бериславі. Отже після весілля молодята збиралися переїхати жити саме туди.
14 травня 1977 року молоді люди одружилися. Цілу добу молодята, рідня та гості гуляли на весіллі в Іванівці, а на наступний день поїхали відзначати до Кошар де теж гуляння проходили цілу добу.
Того фатального дня, 17 травня о 3 годині ранку, молодята виїхали по справам з Кошар до Іванівки та так і не доїхали.
Що стало причиною аварії до кінця не відомо, але свідки тих подій схиляються до того що Сергій, будучи стомлений, заснув за кермом і врізався в дерево.
Та й слід від шин на асфальті свідчив на користь того, що Сергій все ж таки заснув.
До слова сказати, незадовго до весілля, Сергій придбав зовсім новий автомобіль, тому до технічного стану машини претензій не може бути.
В результаті аварії Сергій загинув на місці. За життя ж Тамари іванівські лікарі спробували поборотися, але марно. Травми виявилися несумісними з життям.
Так обірвалося життя молодят. Поховали їх на кладовищі у смт Іванівка, по вулиці Горького.
Згодом друзі Сергія із бериславської міліції встановили пам'ятний знак, який там стоїть і понині.
Цікава історія спіткала і сам пам'ятник.
Відразу його було встановлено на узбіччі дороги. Згодом, за ініціативи іванівської влади, пам'ятник перенесли до найближчої лісосмуги, щоб він не заважав обслуговуванню дороги, приблизно за 100 метрів. Там він простояв довгий час.
Зовсім нещодавно, за ініціативи уже сучасної іванівської влади, пам'ятник перенесли на старе місце, де він і був спочатку.
Зараз він стоїть на місці пригоди поруч із тією фатальною деревиною.